1. Словник української мови Грінченка

зціплювати

Зціплювати, -плюю, -єш

сов. в. зціпити, -плю, -пиш, гл. — зуби, руку. Стискивать, стиснуть, сжимать, сжать.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зціплювати — зці́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зціплювати — -юю, -юєш і діал. зціпляти, -яю, -яєш, недок., зціпити, -плю, -пиш; мн. зціплять; док., перех. 1》 Щільно стуляти (зуби, уста і т. ін.). || безос. Зціпивши зуби — виявляючи велику витримку, стійкість, напруживши всі сили. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зціплювати — СТИСКА́ТИ (щільно з'єднувати що-небудь, зводити докупи), СТИ́СКУВАТИ, ЗАТИСКА́ТИ, ЗАТИ́СКУВАТИ, СТУЛЯ́ТИ, ЗЦІ́ПЛЮВАТИ, ЗАЦІ́ПЛЮВАТИ, СТИНА́ТИ (зуби, губи). — Док.: сти́снути, зати́снути, стули́ти, зці́пити, стя́ти, зітну́ти. Словник синонімів української мови
  4. зціплювати — Зці́плювати, -плюю, -плюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зціплювати — ЗЦІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і діал. ЗЦІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗЦІ́ПИТИ, плю, пиш; мн. зці́плять; док., перех. 1. Щільно стуляти (зуби, уста і т. ін.). Словник української мови в 11 томах