1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зціплювати

зці́плювати

-юю, -юєш і діал. зціпляти, -яю, -яєш, недок., зціпити, -плю, -пиш; мн. зціплять; док., перех.

1》 Щільно стуляти (зуби, уста і т. ін.).

|| безос.

Зціпивши зуби — виявляючи велику витримку, стійкість, напруживши всі сили.

2》 Зводити докупи, міцно притискаючи один до одного (пальці, руки); стискати (кулаки).

|| Схопивши (руками, зубами), міцно стискати.

3》 перен. Заморозивши, робити твердим, застиглим; сковувати морозом.

|| Робити малорухливим, бездіяльним (про холод, страх і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зціплювати — зці́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зціплювати — СТИСКА́ТИ (щільно з'єднувати що-небудь, зводити докупи), СТИ́СКУВАТИ, ЗАТИСКА́ТИ, ЗАТИ́СКУВАТИ, СТУЛЯ́ТИ, ЗЦІ́ПЛЮВАТИ, ЗАЦІ́ПЛЮВАТИ, СТИНА́ТИ (зуби, губи). — Док.: сти́снути, зати́снути, стули́ти, зці́пити, стя́ти, зітну́ти. Словник синонімів української мови
  3. зціплювати — Зці́плювати, -плюю, -плюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. зціплювати — ЗЦІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і діал. ЗЦІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗЦІ́ПИТИ, плю, пиш; мн. зці́плять; док., перех. 1. Щільно стуляти (зуби, уста і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
  5. зціплювати — Зціплювати, -плюю, -єш сов. в. зціпити, -плю, -пиш, гл. — зуби, руку. Стискивать, стиснуть, сжимать, сжать. Словник української мови Грінченка