1. Словник української мови Грінченка

зіпонути

Зіпону́ти, -ну́, -не́ш

гл. Заорать, загорланить, закричать. Мир. ХРВ. 264. Криком... зіпонув гайдамака. Мир. ХРВ. 251.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зіпонути — зіпо́ну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. зіпонути — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  3. зіпонути — ЗІПО́НУ́ТИ, о́ну́, о́не́ш, док., розм. Підсил. до зіпну́ти¹. — Хто там кричить? давай сюди! — зіпонув Кривинський (Мирний, II, 1954, 198). Словник української мови в 11 томах