1. Словник української мови Грінченка

ирха

Ирха, -хи

ж.

1) Выдѣланная овечья или козья шкура. Желех.

2) Кантъ въ сапогахъ, гдѣ сшиваются половинки голенища. Н. Вол. у.

3) нам'я́ти ирху. Надрать хохолъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ирха — И́рха, і́рха. Замша. Рукавички наймоднійші з тукраєвих, як і заграничних шовків, фулярові, рукавичкі нитяні і з найліпшої ирхи (Б., 1905, рекл.) // пол. ircha- замша білого кольору; порівн. ірха, нім. з лат. - замша (СЧС, 509); нім. das Wildleder — замша. Українська літературна мова на Буковині