1. Словник української мови Грінченка

кабиця

Каби́ця, -ці

ж.

1) Очагъ въ землѣ (въ сѣняхъ или на дворѣ) для приготовленія пищи. Вас. 194. Онучи инші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто трудився у кабиць. Котл. Ен. VI. 20. Горить огонь тихенько на кабиці. Шевч.

2) Круглая или четырехугольная яма, въ которой помѣщается гончарная печь. Вас. 180.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кабиця — каби́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кабиця — -і, ж. Відкрита літня кухня (піч) у дворі або в садку. || Яма, де вміщують казан, під яким розкладають вогнище для варіння, топлення чого-небудь. || Казан, вмурований у піч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кабиця — ПІЧ (споруда для опалення приміщення, готування їжі), ПІ́ЧКА розм.; ПІЧУ́РКА розм. (невелика); ГРУ́БА, ГРУ́БКА (для опалення); ПЛИТА́, ПЛИ́ТКА розм. Словник синонімів української мови
  4. кабиця — Каби́ця, -ці, -цею; -би́ці, -би́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кабиця — КАБИ́ЦЯ, і, ж. Відкрита літня кухня (піч) у дворі або в садку. Маріора варила обід у глиняній кабиці на подвір’ї (Коцюб., І, 1955, 215); В садку під грушею на кабицях варилися пісні борщі з вушками, карасями (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах