кабиця
КАБИ́ЦЯ, і, ж. Відкрита літня кухня (піч) у дворі або в садку.
Маріора варила обід у глиняній кабиці на подвір’ї (Коцюб., І, 1955, 215);
В садку під грушею на кабицях варилися пісні борщі з вушками, карасями (Панч, Гомон. Україна, 1954, 73);
// Яма, де вміщують казан, під яким розкладають вогнище для варіння, топлення чого-небудь.
Варили по куренях три рази вдень, не в горшках, а в мідних або чавунних казанах, і не в печах, а на кабиці (Стор., І, 1957, 257);
Потім викопали кабицю, чи піч, для казана з смолою, котрою мазали мережі (Н.-Лев., II, 1956, 266).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кабиця — каби́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кабиця — -і, ж. Відкрита літня кухня (піч) у дворі або в садку. || Яма, де вміщують казан, під яким розкладають вогнище для варіння, топлення чого-небудь. || Казан, вмурований у піч. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кабиця — ПІЧ (споруда для опалення приміщення, готування їжі), ПІ́ЧКА розм.; ПІЧУ́РКА розм. (невелика); ГРУ́БА, ГРУ́БКА (для опалення); ПЛИТА́, ПЛИ́ТКА розм. Словник синонімів української мови
- кабиця — Каби́ця, -ці, -цею; -би́ці, -би́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кабиця — Каби́ця, -ці ж. 1) Очагъ въ землѣ (въ сѣняхъ или на дворѣ) для приготовленія пищи. Вас. 194. Онучи инші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто трудився у кабиць. Котл. Ен. VI. 20. Горить огонь тихенько на кабиці. Шевч. Словник української мови Грінченка