1. Словник української мови Грінченка

кавал

Кава́л, -лу

м. Кусокъ, часть. Нема нікде кавал землі. Гол. ум. кавалець, кавалок, кавальчик. Не порубаний я дуже: головонька на четверо, а ніженьки на шестеро, білі палці на кавалці, а рученьки на штученьки. Гол. III. 90. За кавалок кишки сім миль пішки. Ном. № 6473. Треба nрацювати, щоб кавалок хліба мати. Чуб. І. 147. Ой не руш же, наймитоньку, та хліба цілого, — ой там лежить на полиці кавалок цвілого. Грин. III. 556. Рвали тіло по кавалку, пускали на воду. Гол. І. 9.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кавал — -а, ч. Духовий музичний інструмент типу флейти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кавал — Духовий пастуший інструмент, подібний до подовжньої флейти, поширений в Болгарії, Молдові, Румунії та ін. країнах. Словник-довідник музичних термінів
  3. кавал — ка́вал 1. частина, шматок (ст): Ще кавал часу лишився до того нашого семінару, ще встигнемо все зробити, чого так переживаєте (Авторка)|| = кавалок ◊ ка́вал вар'я́та → вар'ят ◊ ка́вал дра́ня → дрань ◊ ка́вал хлопа → хлоп... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. кавал — кава́л (болг. кавал, з тур. kaval – сопілка) духовий музичний інструмент типу флейти. Словник іншомовних слів Мельничука