кавальчик
Кавальчик, -ка
м. ум. отъ кавал. Желех.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кавальчик — кава́льчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кавальчик — кава́льчик 1. шматочок (м, ср, ст) 2. незначна кількість, трохи (м, ср, ст): Май хоч кавальчик совісті (Лучук) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кавальчик — КАВА́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш. до кава́лок. Ставала [Маруся] на пальці, щоб хоч одним оком побачити кавальчик синього неба (Хотк., II, 1966, 65). Словник української мови в 11 томах