1. Словник української мови в 11 томах

кавальчик

КАВА́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш. до кава́лок.

Ставала [Маруся] на пальці, щоб хоч одним оком побачити кавальчик синього неба (Хотк., II, 1966, 65).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кавальчик — кава́льчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кавальчик — кава́льчик 1. шматочок (м, ср, ст) 2. незначна кількість, трохи (м, ср, ст): Май хоч кавальчик совісті (Лучук) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. кавальчик — Кавальчик, -ка м. ум. отъ кавал. Желех. Словник української мови Грінченка