1. Словник української мови Грінченка

кагал

Кагал, -лу

м.

1) Кагалъ — еврейская община. Жидівські кагали, ярмарки були йому замість телеграфів. Левиц. І. 180.

2) Презрительно: вообще какая-нибудь община, груша, кружокъ людей. Що там ні коять по ворожих кагалах, що ні видумують, як би те життя зупинити, — воно ширше та ширше виявляється. О. 1862. III. 26.

3) У Гулака-Артемовскаго кагалом названо общество чертей, вообще населеніе ада: В письмі стоїть (чапиш сміло): на кагал бісовський з начинкою душу й тіло одписав Твердовський. О. 1861. III. Г. Арт. 104.

4) Шумное, крикливое собраніе.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кагал — Кага́л: — єврейське громадське самоуправління; єврейська громада [55] — єврейська громада; галаслива юрба, зборище [51;52] — єврейська релігійна громада [47;X] — управа єврейської релігійної громади [III-V] Словник з творів Івана Франка
  2. кагал — кага́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. кагал — (у гебреїв) ІСТ. громада; П. галаслива юрба, зборисько; ЖМ. крик, галас, безладдя, розгардіяш. Словник синонімів Караванського
  4. кагал — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  5. кагал — -у, ч. 1》 У Польщі в 16-19 ст. – єврейське громадське самоуправління й сама єврейська громада. 2》 перен., розм. Галаслива юрба; зборище. 3》 перен., розм. Гамір, безладдя, розгардіяш. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кагал — Збори (жидівські) Словник чужослів Павло Штепа
  7. кагал — кагал вул. рот (ст)|| = брама Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. кагал — ГА́ЛАС (безладне звучання багатьох голосів), ГАМ, ГА́МІР, КРИК, БУ́ЧА, ГУК, ГУЛ, РЕ́ПЕТ розм., ГВАЛТ розм., КРИ́КНЯВА розм., ЗИК розм., ОГРО́М діал., ЗА́КОЛОТ розм., ГАРМИ́ДЕР розм., БАЗА́Р розм., Я́РМАРОК розм., РЕ́ЙВАХ розм., КАГА́Л розм. Словник синонімів української мови
  9. кагал — Кага́л, -лу, -лові; -га́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кагал — КАГА́Л, у, ч. 1. У Польщі в XVI-XIX ст.— єврейське громадське самоуправління й сама єврейська громада. — Є в нас свій магістрат, що зветься кагалом, свої тувими — лавники і свої радці — кагальники (Тулуб, Людолови, II, 1957, 90). 2. перен., розм. Словник української мови в 11 томах