1. Словник української мови Грінченка

каганець

Каганець, -нця

м.

1) Плошка, ночникъ. Вас. 182, 196. Гляне, посвічуючи по глибці каганцем. К. ЧР. 394. Дріжить, ізігнувшись над каганцем, лічить гроші. Шевч. 135. Живе, як каганець без лою. посл.

2) Переносно: искры мелькающія въ глазахъ послѣ удара. Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Ном. № 3982.

3) Полка ружейная. Шух. І. 229.

4) Изоляторъ на телеграфѣ. Желех.

5) Шуточно: рюмка. «Давай по чарці нам скоріш!» Я добрий каганець підправив та сам і випив наперед. Алв. 54.

6) Вообще углубленіе или гнѣздо, въ которое вставляется шипъ, пятка столба и пр. Напр., въ глухомъ концѣ воротъ то гнѣздо, въ которомъ вращается нижній конецъ воротнаго столбика; въ дверяхъ въ него входить шипъ дверной пяты; въ снарядѣ для подвѣшиванія котелка надъ огнемъ (см. верклюг) въ немъ ходить пятка столба. Шух. І. 87, 93, 187.

7) Въ устроенной для ловли звѣрей ямѣ (см. западниця) послѣднюю покрываетъ досчатая крышка, вращающаяся на валу, приходящемся посредин крышки; углубленія въ бокахъ ямы, въ которыя вставлены концы этого вала, также называются каганця́ми. Шух. I. 235.

8) Въ ручной мельницѣ въ верхнемъ жерновѣ углубленіе, въ которое входить шесть, двигающій жернова. см. жорна. Шух. I. 146. ум. каганчик. Каганчик стоїть... на віконці. К. ЧР. 393.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каганець — кагане́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. каганець — (лямпада) блимавка, жмурка, нічник, д. мигунець; мн. КАГАНЦІ, (в очах) іскри, зірки. Словник синонімів Караванського
  3. каганець — Бликун, бликунець, бликунчик, блимавка, блимак, блимакчок, блимчак, гасник, гасник, гасниця, гасничка, гасничок, жмурок, каганець-п'ятерик, каганчик, кадилка, кадильник, кадильниця, кадильчик, керосинка, коптилка, мигавка, мигавець, мигавчик, мигунець... Словник синонімів Вусика
  4. каганець — [каганец'] -н'ц'а, ор. -нцем, м. (на) -н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  5. каганець — -нця, ч. 1》 Невеличкий світильник, що складається з ґнота й посуду, до якого наливається олія, лій чи гас. 2》 заст., жарт. Велика чарка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. каганець — КАГАНЕ́ЦЬ (невеликий світильник, що складається з ґнота та посуду, в який наливається олія, гас тощо), ПЛО́ШКА, БЛИКУ́Н розм., БЛИ́МАВКА розм., БЛИСКУНЕ́ЦЬ розм., МИГУНЕ́ЦЬ розм., МО́РГАВКА розм., СЛІПА́К розм., СЛІПУ́ШКА розм. Словник синонімів української мови
  7. каганець — Кагане́ць, -нця́, -нце́ві; -нці́, -нці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. каганець — КАГАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Невеличкий світильник, що складається з гнота та посуду, у який наливається олія, лій чи гас. В хаті каганець ледве-ледве світив (Вовчок, І, 1955, 267); Тихо, наче гніт у каганці, зотлівало його старе життя (Мирний, IV, 1955... Словник української мови в 11 томах