кажанек

Кажане́к, -нка

м.

1) ум. отъ кажан. Замиготіли кажанки, наче хто перекидав грудками. Левиц. І. 109.

2) Мѣховая или кожаная куртка. Сим. 138. Дома в себе вони, кажу, ходять було у дьогтяних сорочках да в дірявих кожухахъ — кажанках. К. ЧР. 87. А на йому був кажанок, то з під того кажанка кров так і ллється. ЗОЮР. І. 133.