кадіння
Каді́ння, -ня
с. = кадження. Жахає кадилом, а з його кадіння диму нема.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кадіння — каді́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кадіння — І кадження Священнодія, яка полягає в обкурюванні димом зі спалюваного в кадильниці ладану храму, його частин, священних предметів, людей у храмі Словник церковно-обрядової термінології
- кадіння — -я, с. Дія за знач. кадити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кадіння — КАДІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. кади́ти. Йому ж від понадмірного кадіння в голові замакітрилось (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 34). Словник української мови в 11 томах