каламарь

Каламарь, -ря

ж.

1) Чернильница. Піп жне з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212.

2) Пузырекъ.

3) Сосудъ, въ которомъ гуцульскіе плотники держать разведенную въ водѣ сажу. Шух. І. 88. ум. каламарчик.