каліч
Каліч, -чі
ж. соб.
1) Калѣки. Попродав увесь скот — зосталась сама каліч. Лохвиц. у.
2) Все искалѣченное, испорченное. Знов піднімали в його головці на другий лад — покручені фантазії, якусь каліч образів. Левиц. І. 244.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каліч — ка́ліч іменник жіночого роду каліки збірн. Орфографічний словник української мови
- каліч — див. слабий Словник синонімів Вусика
- каліч — -і, ж., збірн. Каліки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каліч — Ка́ліч, -лічі, -лічі, -ліччю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- каліч — КА́ЛІЧ, і, ж., збірн. Каліки. — Твоє місце он тамечки між отими сліпими бабами.., де стоїть ота вся каліч! (Н.-Лев., IV, 1956, 290); — Ой, вже й парубки — сама каліч..: одне кульгаве, друге якесь сухоруке (Смолич, Мир.., 1958, 177). Словник української мови в 11 томах