калічений
Калічений, -а, -е
Искалѣченный... Підняв руки калічені до святого Бога. Шевч. 529.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- калічений — калі́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- калічений — див. зіпсований Словник синонімів Вусика
- калічений — -а, -е. 1》 Який зазнав каліцтва; покалічений, скалічений. 2》 Ламаний, неправильний (про мову, слова). Великий тлумачний словник сучасної мови
- калічений — Калі́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- калічений — КАЛІ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Який зазнав каліцтва; покалічений, скалічений. Найшов її [жінку], подивився… І, сивоволосий, Підняв руки калічені До святого бога, Заридав, як та дитина… І простив небогу! (Шевч. Словник української мови в 11 томах