капиця
Капиця, -ці
ж.
1) = капець 1. Панщанні та поєдинкові, що на єдній нозі капиця, а на другій чобіт. Ном. № 1309.
2) Кожаная связь, прикрѣпляющая въ цѣпѣ бич къ ціпилну.
3) мн. Гребень крыши на избѣ. Вх. Зн. 24.
4) Бранное слово.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Капиця — Капи́ця прізвище Орфографічний словник української мови
- капиця — -і, ж. Ремінь, що зв'язує бияк із ціпилном. Великий тлумачний словник сучасної мови
- капиця — КА́ПИЦЯ (ремінь, що зв'язує в ціпі бияк з ціпилном), СВІ́РКА діал., РИ́ПИЦЯ діал. Коли молотила — ціп їй батько давав окремий: бич із вареного вишневого дерева, капиця з найміцнішої шкіри (Ю. Яновський); (Микола:) От, бачиш, свірка в ціпі урвалася (І. Франко). Словник синонімів української мови
- капиця — КА́ПИЦЯ, і, ж. Ремінь, що зв’язує бияк із ціпилном. Коли молотила — ціп їй батько давав окремий: бич із вареного вишневого дерева, капиця з найміцнішої шкіри (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах