капиця
КА́ПИЦЯ, і, ж. Ремінь, що зв’язує бияк із ціпилном.
Коли молотила — ціп їй батько давав окремий: бич із вареного вишневого дерева, капиця з найміцнішої шкіри (Ю. Янов., Мир, 1956, 147);
— Коли порветься капиця, то як би ви не крутилися, а підете до Матвія, бо такого доброго шкураття, як у його шорні, ви й весь повіт обійдіть, то не знайдете (Тют., Вир, 1964, 286);
*У порівн. Оддув губи, як капиці (Номис, 1864, № 3367).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Капиця — Капи́ця прізвище Орфографічний словник української мови
- капиця — -і, ж. Ремінь, що зв'язує бияк із ціпилном. Великий тлумачний словник сучасної мови
- капиця — КА́ПИЦЯ (ремінь, що зв'язує в ціпі бияк з ціпилном), СВІ́РКА діал., РИ́ПИЦЯ діал. Коли молотила — ціп їй батько давав окремий: бич із вареного вишневого дерева, капиця з найміцнішої шкіри (Ю. Яновський); (Микола:) От, бачиш, свірка в ціпі урвалася (І. Франко). Словник синонімів української мови
- капиця — Капиця, -ці ж. 1) = капець 1. Панщанні та поєдинкові, що на єдній нозі капиця, а на другій чобіт. Ном. № 1309. 2) Кожаная связь, прикрѣпляющая въ цѣпѣ бич къ ціпилну. 3) мн. Гребень крыши на избѣ. Вх. Зн. 24. 4) Бранное слово. Словник української мови Грінченка