1. Словник української мови Грінченка

картузик

Картуз, -за

м. Картузъ, фуражка. Вас. 156. Чуб. VII. 413. Хто ходить у картузі, так у того чорти у пузі. Ном. ум. картузик. Взялось за картузик та й прощається. О. 1862. V. 58.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. картузик — карту́зик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. картузик — -а, ч. Зменш.-пестл. до картуз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. картузик — КАРТУ́ЗИК, а, ч. Зменш.-пестл. до карту́з. Русяву головку прикривав старенький картузик з одірваним козирком (М. Коцюбинський); Над ними [очима] з-під драного картузика волосся – білявими житніми колосками (А. Словник української мови у 20 томах
  4. картузик — КАРТУ́ЗИК, а, ч. Зменш.-пестл. до карту́з. Русяву головку прикривав старенький картузик з одірваним козирком (Коцюб., І, 1955, 130); Над ними [очима] з-під драного картузика волосся — білявими житніми колосками (Головко, І, 1957, 94). Словник української мови в 11 томах