1. Словник української мови Грінченка

каюк

Каюк, -ка

м. Родъ лодки; въ различныхъ мѣстахъ различной величины и устройства: на Днѣстрѣ и Днѣстровскомъ лиманѣ до трехъ сажень длины, сдѣланная изъ досокъ, рыболовная лодка. Браун. 19; въ Полтав. г. — килевая лодка изъ цѣльной колоды, поднимающая груза до 30 пуд. Вас. 151; въ Харьк. у. — небольшая рыболовная лодка для одного человѣка. Въ думѣ «Про Кішку Самійла» каюки имѣются у запорожцевъ: когда Самійло Кішка подъѣхалъ къ о. Тендрову на турецкой галерѣ, — тоді козаки у каюки скакали, тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. АД. І. 218. ум. каючо́к. Разів з чотирі погребнувся і з каючком причалив. Котл. Ен.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каюк — каю́к 1 присудкове слово кінець незмінювана словникова одиниця каю́к 2 іменник чоловічого роду човен розм. Орфографічний словник української мови
  2. каюк — (човен) плоскодонка, душогубка; (!) кінець! смерть! капут! капець! амінь! Словник синонімів Караванського
  3. каюк — див. кінець; смерть Словник синонімів Вусика
  4. каюк — I -а, ч. Невеликий човен із плоским дном і двома веслами. II присудк. сл., розм. Кінець, смерть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. каюк — КАЮ́К¹, а́, ч. Невеликий човен із плоским дном. Все веслом махає [Харон].., Од каюка всіх одганяє (І. Котляревський); Кінні козаки переходили уплав, а піших і запаси перевозили лоцмани на човнах і каюках (О. Словник української мови у 20 томах
  6. каюк — каю́к I.вул. кінець (м, ср, ст): Всі ми тут, дядьку, одним миром мазані, і всім нам один каюк (Лисяк)|| = амба каю́к II.каяк; вузький критий човен (ст): Окрім того, ми з Юрком задумали переплинути каюком від Миколаєва аж до Заліщиків. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. каюк — присудк. сл. Кінець. Словник сучасного українського сленгу
  8. каюк — каю́к (тур. kayik) 1. Річковий плоскодонний човен з двома веслами. 2. Річкове однощоглове вантажне судно. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. каюк — КІНЕ́ЦЬ присудк. сл. (кому, чому, рідше для кого-чого або без додатка — вживається для того, щоб підкреслити остаточне, безумовне припинення чогось, загибель кого, чого-небудь), АМІ́НЬ розм., МОГИ́ЛА розм., А́МБА розм., БА́СТА розм., КАЮ́К розм. Словник синонімів української мови
  10. каюк — КАЮ́К¹, а́, ч. Невеликий човен із плоским дном і двома веслами. Все веслом махає [Харон].., Од каюка всіх одганяє (Котл., І, 1952, 131); Кінні козаки переходили уплав, а піших і запаси перевозили лоцмани на човнах і каюках (Стор. Словник української мови в 11 томах