кваплення
Кваплення, -ня
с.
1) Торопливость, поспѣшность.
2) Прельщеніе.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кваплення — ква́плення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кваплення — -я, с. Дія за знач. квапити 1) і квапитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кваплення — КВА́ПЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. ква́пити 1 і ква́питися. Знайдеться й лікар, що вилікує божевільне кваплення кудись за чимось в метушні приреченій (В. Стус); [Фауст:] Ізнов завада, знову неприємності! І в небезпеці не люблю я кваплення (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете). Словник української мови у 20 томах
- кваплення — КВА́ПЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. ква́пити 1 і ква́питися. Словник української мови в 11 томах