1. Словник української мови у 20 томах

кваплення

КВА́ПЛЕННЯ, я, с.

Дія за знач. ква́пити 1 і ква́питися.

Знайдеться й лікар, що вилікує божевільне кваплення кудись за чимось в метушні приреченій (В. Стус);

[Фауст:] Ізнов завада, знову неприємності! І в небезпеці не люблю я кваплення (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кваплення — ква́плення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кваплення — -я, с. Дія за знач. квапити 1) і квапитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кваплення — КВА́ПЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. ква́пити 1 і ква́питися. Словник української мови в 11 томах
  4. кваплення — Кваплення, -ня с. 1) Торопливость, поспѣшность. 2) Прельщеніе. Словник української мови Грінченка