1. Словник української мови у 20 томах

квапливий

КВАПЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який поспішає, хапається; поспішливий, хапливий.

Трясеться на ветхому возі Дівча вісімнадцяти літ. Таке невеличке, квапливе, Рухливе і бистре на річ (В. Бичко);

Процокотів і розтанув у вечоровім мороці якийсь квапливий вершник (Василь Шевчук);

Хвилинами монотонне чалапання ніг обривалося твердим гуркотанням возів, що билися колесами об вибої, немов якісь квапливі молотники вистукували ціпами на току (Ю. Бедзик).

2. Який робиться, відбувається, виконується поспіхом, хапливо; поспішний.

Він уже підходив до будинку головного інженера, коли раптом почув позаду квапливі кроки (Ю. Шовкопляс);

Ярослав закінчував свою важку й квапливу роботу (П. Загребельний);

Зачувся квапливий кінський тупіт, спочатку слабкий, наче хто пальцями по столі тюкав, тоді дужчий і дужчий (І. Білик);

Коли у людини висока температура, її мова стає квапливою, плутаною (із журн.).

3. рідко. Схильний до чого-небудь.

Чоловік квапливий тілько до злого, лихого (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квапливий — квапли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. квапливий — Хапливий, поспішливий, поквапливий, похапливий, жм. хапаний, спішний, поспішний, (темп — ще) поквапний, сквапний, сквапливий, поспішний; квапний. Словник синонімів Караванського
  3. квапливий — -а, -е. 1》 Який поспішає, хапається; поспішливий, хапливий. 2》 Який робиться, відбувається, виконується з поспіхом, хапливо; поспішний. 3》 рідко. Схильний до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. квапливий — КВАПЛИ́ВИЙ (про людину — схильний поспішати, який надто поспішає, хапається), ПОСПІ́ШЛИВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, СКВАПЛИ́ВИЙ, СКВА́ПНИЙ, ХАПЛИ́ВИЙ, ПОХА́ПЛИВИЙ, СПІ́ШНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. квапливий — КВАПЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який поспішає, хапається; поспішливий, хапливий. Трясеться на ветхому возі Дівча вісімнадцяти літ. Таке невеличке, квапливе, Рухливе і бистре на річ (Бичко, Вогнище, 1959, 69); Квапливий людський натовп. Словник української мови в 11 томах
  6. квапливий — Квапливий, -а, -е 1) Поспѣшный, торопливый. 2) Склонный. Чоловік квапливий тілько до злого, лихого. Левиц. І. (Правда 1868, 508). Словник української мови Грінченка