квапливий
КВАПЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який поспішає, хапається; поспішливий, хапливий.
Трясеться на ветхому возі Дівча вісімнадцяти літ. Таке невеличке, квапливе, Рухливе і бистре на річ (Бичко, Вогнище, 1959, 69);
Квапливий людський натовп.
2. Який робиться, відбувається, виконується з поспіхом, хапливо; поспішний.
Він уже підходив до будинку головного інженера, коли раптом почув позаду квапливі кроки (Шовк., Інженери, 1956, 196);
Ярослав закінчував свою важку й квапливу роботу (Загреб., Диво, 1968, 246);
Коли у людини висока температура, її мова стає квапливою, плутаною (Вітч., 12, 1963, 181).
3. рідко. Схильний до чого-небудь.
Чоловік квапливий тілько до злого, лихого (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- квапливий — квапли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- квапливий — Хапливий, поспішливий, поквапливий, похапливий, жм. хапаний, спішний, поспішний, (темп — ще) поквапний, сквапний, сквапливий, поспішний; квапний. Словник синонімів Караванського
- квапливий — -а, -е. 1》 Який поспішає, хапається; поспішливий, хапливий. 2》 Який робиться, відбувається, виконується з поспіхом, хапливо; поспішний. 3》 рідко. Схильний до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квапливий — КВАПЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який поспішає, хапається; поспішливий, хапливий. Трясеться на ветхому возі Дівча вісімнадцяти літ. Таке невеличке, квапливе, Рухливе і бистре на річ (В. Словник української мови у 20 томах
- квапливий — КВАПЛИ́ВИЙ (про людину — схильний поспішати, який надто поспішає, хапається), ПОСПІ́ШЛИВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, СКВАПЛИ́ВИЙ, СКВА́ПНИЙ, ХАПЛИ́ВИЙ, ПОХА́ПЛИВИЙ, СПІ́ШНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- квапливий — Квапливий, -а, -е 1) Поспѣшный, торопливый. 2) Склонный. Чоловік квапливий тілько до злого, лихого. Левиц. І. (Правда 1868, 508). Словник української мови Грінченка