1. Словник української мови у 20 томах

квапливо

КВАПЛИ́ВО.

Присл. до квапли́вий 1, 2.

Тільки де-не-де діди вигрівалися на сонці, сидячи на призьбі, та молодиці квапливо бігли по воду (М. Коцюбинський);

– Ми затримуємо людей, – квапливо вимовила молода жінка (С. Журахович);

У цей час хтось квапливо затарабанив у двері (К. Гриб);

Пахуче розріджене повітря вдаряло в голову молодій жінці, ніби легке вино, занадто квапливо випите (П. Загребельний);

Юрко почав квапливо переодягатися, озираючись на прочинені двері (Ю. Андрухович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квапливо — (підганяючи когось) поквапно, поспішно, розм. похапцем, хапаючись. Словник синонімів Полюги
  2. квапливо — квапли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. квапливо — див. швидко Словник синонімів Вусика
  4. квапливо — Присл. до квапливий 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. квапливо — ПОСПІ́ШНО (поспішаючи, з поспіхом), ПОСПІ́ШЛИВО, ПО́СПІХОМ, ПОСПІШКОМ, НА́СПІХ, НАШВИДКУ, НАШВИДКУРУЧ, СПІ́ШНО, КВАПЛИ́ВО, ПОКВА́ПЛИВО, ПОКВА́ПНО, ПОХА́ПЛИВО, ХАПЛИ́ВО, ПО́ХАПЦЕМ, ПО́ХАПКИ, ПОБІ́ЖНО рідше, ПО́КВАПОМ розм., ГАРЯЧКО́ВО розм. Словник синонімів української мови
  6. квапливо — КВАПЛИ́ВО. Присл. до квапли́вий 1, 2. Тільки де-не-де діди вигрівалися на сонці, сидячи на призьбі, та молодиці квапливо бігли по воду (Коцюб., І, 1955, 198); — Ми затримуємо людей, — квапливо вимовила молода жінка (Жур., Звич. турботи, 1960, 42). Словник української мови в 11 томах
  7. квапливо — Квапли́во нар. Поспѣшно. Словник української мови Грінченка