кигик
Киги́к, -ку
м. Крикъ чайки. Чайка... пронеслась з кигиком по над Дніпром. МВ. ІІ. 117.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кигик — киги́к іменник чоловічого роду кигикання рідко Орфографічний словник української мови
- кигик — -у, ч., рідко. Те саме, що кигикання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кигик — КИГИ́К, у, ч. Те саме, що киги́кання. Не козак і не Галя схаменулися, що вже близько світання, а наддніпровська чайка почула й пронеслася з кигиком понад Дніпром (Марко Вовчок); Дітки маленькі, а я їх мати. Кигик, кигик (Г. Словник української мови у 20 томах
- кигик — КИГИ́К, у, ч., рідко. Те саме, що киги́кання. Чайка.. пронеслася з кигиком понад Дніпром (Вовчок, І, 1955, 317); Аж дотепер не знав, що так важко буде йому розлучатися з тим життям, з вахтами, запахом канатів, солоністю моря, кигиком чайок… (Гончар, Тронка, 1963, 199). Словник української мови в 11 томах