кишнути
Кишкати, -каю, -єш, одн. в. кишнути, -шну, -неш
гл. Прогонять, прогнать птицу криком киш! Прилетіла тетерочка... Не кишкайте, не лякайте: нехай привикає. н. п.
---------------
Кишнути
см. кишкати.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кишнути — ки́шнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- кишнути — -ну, -неш, док. Однокр. до кишкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кишнути — КИ́ШНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ки́шкати. Він підскочив, кишнув і, ухопивши грудку глини, попер її у тин (Панас Мирний); Поставивши відра коло порога, Оксана кишнула на курей, що сокотали .. коло хати (А. Словник української мови у 20 томах
- кишнути — КИ́ШНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ки́шкати. Він підскочив, кишнув і, ухопивши грудку глини, попер її у тин (Мирний, І, 1954, 246); Поставивши відра коло порога, Оксана кишнула на курей, що сокотали.. коло хати (Іщук, Вербівчани, 1961, 137). Словник української мови в 11 томах