кишнути
КИ́ШНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до ки́шкати.
Він підскочив, кишнув і, ухопивши грудку глини, попер її у тин (Панас Мирний);
Поставивши відра коло порога, Оксана кишнула на курей, що сокотали .. коло хати (А. Іщук);
Федько не кишнув на птахів, подумавши, що ті ягоди тепер немає для кого обривати (Є. Доломан);
Господар, смерд Василько, .. дізнавшись, що перед ним князь Ігор і що тікає він з полону, кишнув на замурзаних дітей: – Геть! Щоб і духу вашого тут не було! (В. Малик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кишнути — ки́шнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- кишнути — -ну, -неш, док. Однокр. до кишкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кишнути — КИ́ШНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ки́шкати. Він підскочив, кишнув і, ухопивши грудку глини, попер її у тин (Мирний, І, 1954, 246); Поставивши відра коло порога, Оксана кишнула на курей, що сокотали.. коло хати (Іщук, Вербівчани, 1961, 137). Словник української мови в 11 томах
- кишнути — Кишкати, -каю, -єш, одн. в. кишнути, -шну, -неш гл. Прогонять, прогнать птицу криком киш! Прилетіла тетерочка... Не кишкайте, не лякайте: нехай привикає. н. п. --------------- Кишнути см. кишкати. Словник української мови Грінченка