1. Словник української мови Грінченка

кланцати

Кланцати, -цаю, -єш

гл. = клацати. Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кланцати — кла́нцати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. кланцати — -аю, -аєш, недок., діал. Клацати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кланцати — КЛА́НЦАТИ, аю, аєш, недок., діал. Клацати. Згинає [кобила] шию вбік, дістає мордою аж до задньої лопатки, гризе та й кланцає зубами (Л. Мартович). Словник української мови у 20 томах
  4. кланцати — кла́нцати (кле́нцати) клацати (ср, ст) ◊ кла́нцати (кле́нцати) зуба́ми 1. стукотіти зубами від холоду; сильно змерзнути (ср) 2. боятися (ср)|| = бздіти 3. бути дуже голодним (ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. кланцати — КЛА́НЦАТИ, аю, аєш, недок., діал. Клацати. Згинає (кобила] шию вбік, дістає мордою аж до задньої лопатки, гризе та й кланцає зубами (Март., Тв., 1954, 45). Словник української мови в 11 томах