кланцати
КЛА́НЦАТИ, аю, аєш, недок., діал. Клацати.
Згинає (кобила] шию вбік, дістає мордою аж до задньої лопатки, гризе та й кланцає зубами (Март., Тв., 1954, 45).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кланцати — кла́нцати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- кланцати — -аю, -аєш, недок., діал. Клацати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кланцати — КЛА́НЦАТИ, аю, аєш, недок., діал. Клацати. Згинає [кобила] шию вбік, дістає мордою аж до задньої лопатки, гризе та й кланцає зубами (Л. Мартович). Словник української мови у 20 томах
- кланцати — кла́нцати (кле́нцати) клацати (ср, ст) ◊ кла́нцати (кле́нцати) зуба́ми 1. стукотіти зубами від холоду; сильно змерзнути (ср) 2. боятися (ср)|| = бздіти 3. бути дуже голодним (ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кланцати — Кланцати, -цаю, -єш гл. = клацати. Желех. Словник української мови Грінченка