1. Словник української мови Грінченка

клепало

Клепало, -ла

с.

1) Колотушка, било. Били під двором в клепало, як в панських водиться дворах. Котл. Ен. Піп у дзвін, а чорт у клепало, та й каже, що його голосніше. Ном. № 2650.

2) Молотокъ для отбиванія косы. Ми взяли бруски й клепала... Гострим коси, в ручку йдем. Щог. Вор. 86.

3) Съ измѣн. удар.: клепало. Токованье тетерева. Готурів стріляють лише в часі клепала. Шух. І. 235, 238.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клепало — клепа́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. клепало — див. калатало; молоток Словник синонімів Вусика
  3. клепало — -а, с. 1》 Молот або молоток для клепання. 2》 Шматок заліза (часто забитий у колоду), на якому клепають що-небудь. 3》 рідко. Те саме, що калатало. 4》 заст. Било (див. било I 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. клепало — КЛЕПА́ЛО, а, с. 1. Молот або молоток для клепання. Ще роса з житів не спала, Ми взяли бруски й клепала і з зорі Гострим коси, в ручку йдем, Колос під ноги кладем (Я. Щоголів). 2. Шматок заліза (часто забитий у колоду), на якому клепають що-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. клепало — I. БИ́ЛО (підвішений брус металу, ударами об який подають сигнали, відбивають години доби), КЛЕПА́ЛО заст. Дівчина Роксана.. б'є у било на сполох (Ю. Яновський); Велів тривогу бить в клепало, Щоб військо к бою виступало (І. Котляревський). Словник синонімів української мови
  6. клепало — Клепа́ло, -ла, -лу; -па́ла, -па́л Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. клепало — КЛЕПА́ЛО, а, с. 1. Молот або молоток для клепання. Ще роса з житів не спала, Ми взяли бруски й клепала і з зорі Гострим коси, в ручку йдем, Колос під ноги кладем (Щог., Поезії, 1958, 139). Словник української мови в 11 томах