1. Словник української мови Грінченка

клинуватий

Клинува́тий, -а, -е

1) Клинообразный.

2) Человѣкъ съ однимъ ядромъ. Черк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клинуватий — сов. клиноподібний; клинкуватий, клинцюватий, клинчастий. Словник синонімів Караванського
  2. клинуватий — -а, -е. Те саме, що клиноподібний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клинуватий — КЛИНУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що клиноподі́бний. Бачу тільки китицю з пір'я, під нею могутній ніс і звислу по комірі чорну, як смола, клинувату бороду (І. Франко); Рот супутника нагадував літеру “V”, верхня губа була клинуватою (із журн. Словник української мови у 20 томах
  4. клинуватий — Клинува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. клинуватий — КЛИНУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що клиноподі́бний. Фрол — маленький, кволий дідок з клинуватою борідкою та відірваною лівою ніздрею (Шол., Підн. цілина, перекл. за ред. Хуторяна, 1940, 62). Словник української мови в 11 томах