1. Словник української мови Грінченка

клоччячко

Кло́ччя, -чя

с. Пакля, охлопки. Чоловік мій вдався вже геть то гнучкий, як батіг з клоччя. Левиц. Пов. 886. у йо́го в голові клоччя. Онъ глупъ. Мені памороки забито киями, а в вас мабудь ізроду в голові клоччя. К. ЧР. 283. ум. клоччячко. У неї очіпок штопненький, тілько вже постарів, клоччячко видно. Ном. № 8454. Я думала, що нагаєчка з клоччячка, а вона, проклята, з протичка. Чуб. V. 596.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клоччячко — кло́ччячко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. клоччячко — -а, с. Зменш.-пестл. до клоччя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клоччячко — КЛО́ЧЧЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до кло́ччя. Я думала, що нагаєчка з клоччячка, А вона, проклятая, з дротичка (П. Чубинський); Довгими зимовими вечорами бабуся драла старе ганчір'я на тоненьке клоччячко, змотувала його в клубочки... Словник української мови у 20 томах
  4. клоччячко — КЛО́ЧЧЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до кло́ччя¹ Я думала, що нагаєчка з клоччячка, А вона, проклятая, з дротичка (Чуб., V, 1874, 596). Словник української мови в 11 томах