1. Словник української мови Грінченка

клюка

Клюка, -ки

ж.

1) Палка съ крючкомъ, крюкъ. Коли жиди Христа мучили, на роспятію гей роспинали, клюков за ребра гей розбивали. Гол. II. 23.

2) клюки́ робити = ключкувати. Вх. Уг. 245.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клюка — Клюка: — викрут (хитрість) [XIII] — викрут, хитрість [2] клю́ка: согнутая или криво выросшая палка [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. клюка — клю́ка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. клюка — Ковінька, ключка; костур, милиця. Словник синонімів Караванського
  4. клюка — див. палиця Словник синонімів Вусика
  5. клюка — -и, ж. 1》 діал. Ковінька, костур. 2》 зах. Викрут, хитрість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. клюка — див. палка Словник чужослів Павло Штепа
  7. клюка — КЛЮ́КА, и, ж., діал. Ковінька (у 1 знач.). Мов стара бабусенька з клюкою, Будова вся пригнулась до землі (М. Старицький); До ріки побрела отара товару. Виліз заспаний санаторійний дурень .. Підбіг до ялової й почав ударяти по ній клюкою (М. Словник української мови у 20 томах
  8. клюка — Хитрощі, облуда Словник застарілих та маловживаних слів
  9. клюка — ПА́ЛИЦЯ (опора при ходінні), ЦІПО́К, ПА́ЛКА, КИЙ, КИЙО́К, ПАТЕРИ́ЦЯ, ПО́СОХ (довга, перев. як ознака статечності); ТРОСТИ́НА (тонка, спеціально оброблена); КОВІ́НЬКА, КО́СТУР, КАРЛЮ́ЧКА, КЛЮ́КА діал. Словник синонімів української мови
  10. клюка — КЛЮ́КА, и, ж., діал. Ковінька, костур. Мов стара бабусенька з клюкою. Будова вся пригнулась до землі (Стар., Вибр., 1959, 63). Словник української мови в 11 томах