1. Словник української мови Грінченка

клішня

Клішня, -ні

ж.

1) Клешня. Куди кінь з копитом, туди й рак з клішнею. Ном.

2) мн. Раздвоенная часть війя. Черк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клішня — клішня́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири клішні́ Орфографічний словник української мови
  2. клішня — рідше клешня, -і, ж. Кінцева частина ніжки рака та інших ракоподібних, що має вигляд кліщів (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клішня — КЛІШНЯ́ див. кле́шня́. Словник української мови у 20 томах
  4. клішня — клі́шня ( перев. мн. клі́шні) вул. нога (Лучук): Клішні завеликі (Лучук)|| = ґєра Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. клішня — КЛІШНЯ́ (КЛЕ́ШНЯ́) (кінцівка рака та ракоподібних), КЛІ́ЩІ мн. розм. То чудо, кум, а не раки: одного рака повна торба і клішня висить (М. Номис); Великий, зеленаво-сірий краб відчайно ворушив у повітрі клешнями (О. Словник синонімів української мови
  6. клішня — Клешня́ і клішня́, -ні́, -не́ю; кле́[і́]шні, кле́[і́]шень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. клішня — КЛІШНЯ́, рідше КЛЕ́ШНЯ́, і́, ж. Кінцева частина ніжки рака та інших ракоподібних, що має вигляд кліщів (у 1 знач.). То чудо, кум, а не раки: одного рака повна торба і клішня висить (Номис, 1864, № 6898)... Словник української мови в 11 томах