клішня
КЛІШНЯ́ (КЛЕ́ШНЯ́) (кінцівка рака та ракоподібних), КЛІ́ЩІ мн. розм. То чудо, кум, а не раки: одного рака повна торба і клішня висить (М. Номис); Великий, зеленаво-сірий краб відчайно ворушив у повітрі клешнями (О. Донченко); Великі Семенові руки, мов кліщі рака, надаремно шукали, за що б схопитись (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клішня — клішня́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири клішні́ Орфографічний словник української мови
- клішня — рідше клешня, -і, ж. Кінцева частина ніжки рака та інших ракоподібних, що має вигляд кліщів (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- клішня — КЛІШНЯ́ див. кле́шня́. Словник української мови у 20 томах
- клішня — клі́шня ( перев. мн. клі́шні) вул. нога (Лучук): Клішні завеликі (Лучук)|| = ґєра Лексикон львівський: поважно і на жарт
- клішня — Клешня́ і клішня́, -ні́, -не́ю; кле́[і́]шні, кле́[і́]шень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- клішня — КЛІШНЯ́, рідше КЛЕ́ШНЯ́, і́, ж. Кінцева частина ніжки рака та інших ракоподібних, що має вигляд кліщів (у 1 знач.). То чудо, кум, а не раки: одного рака повна торба і клішня висить (Номис, 1864, № 6898)... Словник української мови в 11 томах
- клішня — Клішня, -ні ж. 1) Клешня. Куди кінь з копитом, туди й рак з клішнею. Ном. 2) мн. Раздвоенная часть війя. Черк. у. Словник української мови Грінченка