коберець
Кобе́р, -бра
м. Коверъ. Левч. 58. ум. кобе́рець. Постелю я коберець. н. п.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коберець — КОБЕ́РЕЦЬ, рця, ч., заст. Килим. Постелю я коберець (Сл. Б. Грінченка); Прибув купець із Каффи до Бардіїва [Бардієва]. І привіз він коберці з індійського пір'я такі гарні, що надивитися не годен ніхто (Ю. Винничук). Словник української мови у 20 томах