коберець

КОБЕ́РЕЦЬ, рця, ч., заст.

Килим.

Постелю я коберець (Сл. Б. Грінченка);

Прибув купець із Каффи до Бардіїва [Бардієва]. І привіз він коберці з індійського пір'я такі гарні, що надивитися не годен ніхто (Ю. Винничук).