кобза
КО́БЗА, и, ж.
Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент.
Сидить козак на могилі, На кобзі грає-виграває. Жалібно співає (з думи);
В Шевченка вже в очах стояв мрійний блиск. – А що ж? Навчуся грати на кобзі та й буду ходить по селах, як Перебендя (С. Васильченко);
Незабаром забриніли струни кобзи, понесли невимовну печаль у сиві присмерки (І. Пільгук);
Максима аж підмиває попросити, щоб дід що-небудь заграв на кобзі (М. Стельмах);
На кобзі грають, притискуючи пальцями струни на грифі в поєднанні з щипком відкритих струн на корпусі (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Гомоніла твоя [Шевченкова] кобза Гучною струною, В кожнім серці одбивалась Чистою луною (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кобза — ко́бза іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кобза — [кобза] -зие, д. і м. -з'і Орфоепічний словник української мови
- кобза — -и, ж. Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кобза — 1. Старовинний український народний щипковий інструмент, який має грушоподібний корпус, шийку з 4 — 10 ладами та від 5 до 10 струн і приструнків. К. була поширеною серед запорізького козацтва. З XVIII ст. Словник-довідник музичних термінів
- кобза — Укр. щипковий музичний інструмент (хордофон), різновид лютні; має грушоподібний корпус, шийку з 4-10 ладами (або без них), 4 одинарні або парні струни; була поширена в XVI-XVII ст. у запорозьких козаків; зараз модернізована... Універсальний словник-енциклопедія
- кобза — КО́БЗА, и, ж. Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент. Сидить козак на могилі, На кобзі грає-виграває. Жалібно співає (Укр.. думи.. Словник української мови в 11 томах