кобзар

КОБЗА́Р, я́, ч.

1. Український народний співець (у 2 знач.), що супроводить свій спів грою на кобзі.

Вітер віє-повіває, По полю гуляє. На могилі кобзар сидить Та на кобзі грає (Т. Шевченко);

Сліпий кобзар під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем, а другий кобзар чутно, як грає і співає про Морозенка (Марко Вовчок);

До Панька долучається речитатив кобзаря. У нього тремтять губи вiд зворушення. Але слова його твердi й роздiльнi, як докiр (Ю. Яновський);

I враз, коли пiсня вже завмирала, старий кобзар гiрко зiтхнув, припав сивою головою до столу i заплакав (М. Стельмах);

У XIX ст. в Україні з'явилося чимало талановитих виконавців дум, серед яких найбільш відомим був кобзар Остап Вересай з Полтавщини (з навч. літ.).

2. (з великої літери). Про Тараса Шевченка.

У найважчі часи Кобзаря, зокрема, заслання та обструкції з боку друзів, брати Лазаревські постійно надавали йому матеріальну та моральну допомогу (із журн.);

До 200-річного ювілею Кобзаря в Івано-Франківську презентували музичний диск ”Тарасова криниця” (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

кобзар — кобза́р іменник чоловічого роду, істота Кобза́р — про Т.Г. Шевченка Орфографічний словник української мови
кобзар — див. МУЗИКА; П. поет, анал. скальд, менестрель, трубадур; ЖМ. сліпець. Словник синонімів Караванського
кобзар — [кобзар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/ -ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам Орфоепічний словник української мови
кобзар — -я, ч. Український народний співець, що супроводить свій спів грою на кобзі. Великий тлумачний словник сучасної мови
кобзар — Український народний мандрівний співець – музикант (часто сліпий), який виконував свої пісні та думи в супроводі кобзи (бандури). Мистецтво К. набуло розквіту в XVI — XVII ст., коли український народ вів боротьбу за незалежність. До найвідоміших К. належали О.Вересай, П.Носач, Ф.Холодний та ін. Словник-довідник музичних термінів
КОБЗАР — • "КОБЗАР" - вид-во Т-ва об'єднаних укр. канадців (ТОУК). Ств. 1966 в Торонто на базі Робітничо-фермерського видавничого т-ва. Випускає газ. "Життя і слово" та журн. "The Ukrainian Canadian" ("Український канадець"), книжки. Видано збірки творів... Українська літературна енциклопедія
Кобзар — Під такою назвою 1840 у Петербурзі вийшла у друкарні Є. Фішера збірка поезій (8 віршів) Т. Шевченка; вихід К. став точкою відліку нового періоду укр. літератури; Т. Шевченко утвердив укр. мову як літературну; назва... Універсальний словник-енциклопедія
Кобзар — Кобза́р, -ря́, -ре́ві (прізв.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кобзар — КОБЗА́Р, я́, ч. Український народний співець, що супроводить свій спів грою на кобзі. Вітер віє-повіває, По полю гуляє. На могилі кобзар сидить Та на кобзі грає (Шевч. Словник української мови в 11 томах