1. Універсальний словник-енциклопедія

кобза

Укр. щипковий музичний інструмент (хордофон), різновид лютні; має грушоподібний корпус, шийку з 4-10 ладами (або без них), 4 одинарні або парні струни; була поширена в XVI-XVII ст. у запорозьких козаків; зараз модернізована к. — в оркестрі народних інструментів; в Молдові, Румунії, Польщі — щипковий музичний інструмент типу лютні з короткою шийкою.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кобза — ко́бза іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кобза — [кобза] -зие, д. і м. -з'і Орфоепічний словник української мови
  3. кобза — -и, ж. Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кобза — 1. Старовинний український народний щипковий інструмент, який має грушоподібний корпус, шийку з 4 — 10 ладами та від 5 до 10 струн і приструнків. К. була поширеною серед запорізького козацтва. З XVIII ст. Словник-довідник музичних термінів
  5. кобза — КО́БЗА, и, ж. Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент. Сидить козак на могилі, На кобзі грає-виграває. Жалібно співає (з думи); В Шевченка вже в очах стояв мрійний блиск. – А що ж?... Словник української мови у 20 томах
  6. кобза — КО́БЗА, и, ж. Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент. Сидить козак на могилі, На кобзі грає-виграває. Жалібно співає (Укр.. думи.. Словник української мови в 11 томах