ковбчик

Ко́вбчик, -ка

м. ум. отъ ко́вбок.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковбчик — КО́ВБЧИК, а, ч., діал. Зменш. до ко́вбок. Млинівка була велика, далеко заходила у берег і вся заросла. Олекса сів на ковбчику біля води й чекав (Г. Словник української мови у 20 томах