1. Словник української мови Грінченка

ковбур

Ковбур, -ра

м.

1) Яма въ водѣ, выбитая паденіемъ послѣдней. Під першим ускоком був ковбур, єго вибила вода. Шух. І. 316.

2) = ковбаня. Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковбур — КОВБУ́Р, а́, ч., діал. 1. Заглибина, вибита падаючою водою. Під першим ускоком [уступом] був ковбур, його вибила вода (Сл. Б. Грінченка). 2. Ковбаня. Словник української мови у 20 томах