ковбур
КОВБУ́Р, а́, ч., діал.
1. Заглибина, вибита падаючою водою.
Під першим ускоком [уступом] був ковбур, його вибила вода (Сл. Б. Грінченка).
2. Ковбаня.
Ти повинен пам'ятати це мiсце над Унявою-рiчкою, бо ковбури там глибокi й зручнi для купання, а вiльховий гайок служив гейби сiльським парком (Р. Федорів).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ковбур — Ковбур, -ра м. 1) Яма въ водѣ, выбитая паденіемъ послѣдней. Під першим ускоком був ковбур, єго вибила вода. Шух. І. 316. 2) = ковбаня. Желех. Словник української мови Грінченка