козацький

Козацький, -а, -е

1) Казацкій, принадлежащій казаку. Не китайкою покрились козацькії очі. Шевч.

2) Казацкій, рыцарскій, воинскій. Ой засію я надії і думи високі у козацькій, у лицарській натурі широкій. К. Досв. козацьке мо́ре. Черное море. Чорне, або по старосвітському Козацьке море. О. 1862. III. 34. козацьке сонце. Луна. Козацьке сонце високо підбилось угору; зорі вкрили все небо як ризу К. ЧР. 147. козацький залізняк. раст. Phlomis pungens Wild. ЗЮЗО. I. 131.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

козацький — коза́цький прикметник коза́цький прикметник Орфографічний словник української мови
козацький — [козац'кией] м. (на) -кому /-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
козацький — -а, -е. Прикм. до козак 1-3). Козацька "чайка". || Належний козакові, козакам. || Якого носили козаки (у 1, 2 знач.). || Власт. козакові, козакам. Козацька старшина — керівна привілейована верхівка українського козацтва, яку обирали на козацькій раді. Великий тлумачний словник сучасної мови
козацький — КОЗА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до коза́к 1, 2. Де кров текла козацькая, Трава зеленіє (Т. Шевченко); Остап зібрав собі гарне військо козацьке потроху і вже був напоготові йти на турка (Марко Вовчок); З-за гори доноситься гомін, .. Словник української мови у 20 томах
козацький — коза́цьке (цига́нське) со́нце. Місяць. — Поночі? — здивувався Данило. — Що для нас ніч, коли має зійти козацьке сонце? — заграв стрілами брів Сагайдак (М. Стельмах); Холодне циганське сонце світило тепер уже їм десь з-за потилиці (О. Фразеологічний словник української мови
козацький — Коза́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
козацький — КОЗА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до коза́к 1-3. Де кров текла козацькая. Трава зеленіє (Шевч., І, 1951, 66); Остап зібрав собі гарне військо козацьке потроху і вже був напоготові йти на турка (Вовчок, І, 1955, 331); З-за гори доноситься гомін, .. Словник української мови в 11 томах