козацький

КОЗА́ЦЬКИЙ, а, е.

Прикм. до коза́к 1, 2.

Де кров текла козацькая, Трава зеленіє (Т. Шевченко);

Остап зібрав собі гарне військо козацьке потроху і вже був напоготові йти на турка (Марко Вовчок);

З-за гори доноситься гомін, .. чується маршова козацька пісня... (Панас Мирний);

Місяць із-за лісу піднявся ощербком пригаслим і світить, мов із давнини. Степові царства бачив, козацькі дозори під цим місяцем пасли своїх коней... (О. Гончар);

Багатьох козацьких отаманів вважали характерниками (О. Бердник);

Кутузов зміцнив сили партизанів ще двома козацькими полками, у складі яких були й українці (О. Шугай);

// Належний козакові, козакам.

Перед моїми очима ніби по Дніпрі заворушились козацькі чайки (І. Нечуй-Левицький);

– А були колись і оці степи вільними степами. Колись і їх тільки козацькі коні топтали (Г. Хоткевич);

Але у Києві своє Дихання у підземній тиші, Воно свої нитки снує. Снує з легенького проміння Від мідних літер: “Арсенал”, Від того сизого каміння, Яке дробилось на креміння В козацький кріс і самопал (П. Воронько);

// Який походить із козаків.

Душу, тіло ми положим за свою свободу і покажем, що ми, браття, козацького роду (П. Чубинський);

// Який носили козаки, поширений серед козаків (у 1, 2 знач.).

Сидить чоловік у хорошому жупані, і шапка на ньому козацька (Г. Квітка-Основ'яненко);

Колись на цій голові буйно розвівався традиційний козацький оселедець (С. Добровольський);

Старшина зупинився .. очима на старому-старому дідові з козацькими сивими вусами (І. Багряний);

– Ви відомий спеціаліст, вас скрізь знають. Та ще й, – він засміявся наївно, по-парубочому, – і прізвища ж у вас козацькі: Отава, Паливода... (П. Загребельний);

// Власт. козакові, козакам.

[Василь:] Зосталося одно Запоріжжя, де ще живуть козацькі звичаї, де воля подає руку то одному безталаннику, то другому... (Панас Мирний);

[Дівчата:] Ти думав, як зодягся по-козацькому та пістоль за пояс, то уже й козак? Еге, наберись козацького хисту поперед! (С. Васильченко);

Нас до бабусь мама з татом для того й привезли, щоб, як тато казав, діти вільним духом надихнулися! І де ж отой вільний дух? Де козацьке роздолля і права дитини? (І. Андрусяк).