1. Словник української мови Грінченка

козиця

Кози́ця, -ці

ж.

1) Коза.

2) Родъ духового инструмента. Гол. II. 458.

3) насѣк. Pelor blapoides. Вх. Пч. I. 7.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козиця — кози́ця іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. козиця — -і, ж., розм., рідко. Те саме, що волинка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. козиця — КОЗИ́ЦЯ, і, ж., розм., рідко. 1. Те саме, що коза́ 1. Дикі козиці – на горах високих, Звірі – у скелях та норах глибоких (В. Багірова). 2. Те саме, що воли́нка... Словник української мови у 20 томах
  4. козиця — ВОЛИ́НКА (народний духовий музичний інструмент, зроблений з козячої або овечої шкури і двох-трьох трубок), ДУДА́, КОЗА́, КОЗИ́ЦЯ розм., БАРА́Н діал., МІХ діал. Словник синонімів української мови
  5. козиця — КОЗИ́ЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що воли́нка. — Ми на заручинах повинні веселиться. Он бачите — скрипаль стискає вже смика, І ходить ходором у того он рука, Що кланяється нам, тримаючи козицю (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Словник української мови в 11 томах