коловоріт

Ко́ловоріт и коловорот, -роту

м. = 1) = коворот 2.

2) Верхняя подвижная (вращающаяся) подушка на передней оси телѣги. Kolb. І. 67.

3) Бревно, которымъ поворачивается вѣтряная мельница. Залюбовск.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me