коловоріт
Ко́ловоріт и коловорот, -роту
м. = 1) = коворот 2.
2) Верхняя подвижная (вращающаяся) подушка на передней оси телѣги. Kolb. І. 67.
3) Бревно, которымъ поворачивается вѣтряная мельница. Залюбовск.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me