колода

Колода, -ди

ж.

1) Колода, бревно. Чи на полі під копою сина забавляє, чи в діброві з під колоди вовка виглядає. Шевч. 77. На колоді сиділи музики з скрипками, цимбалами. Левиц. І. 15.

2) см. реваш. Шух. І. 209.

3) Составная часть п'ял. Шух. І. 254. см. п'яла.

4) = диби. Запишався, як Берко в колоді. Ном. № 2474.

5) Въ ручной мельницѣ: толстая доска, на которой, въ углубленіи лежать жернова. Шух. І. 146.

6) Ступа. Колода съ выдолбленнымъ углубленіемъ или углубленіями, въ которыя бьютъ песты, — въ различныхъ снарядахъ: въ ступѣ, толчеѣ, въ сукновальнѣ, маслобойнѣ и пр. Шух. I. 161, 162, 163. Мик. 481. Вас. 172.

7) Длинное корыто у колодезя — выдолбленное или изъ досокъ. Приверни коней до колоди. Харьк.

8) Улей.

9) Колода картъ.

10) У горшечниковъ: партія мисокъ, до 35 штукъ, вложенныхъ одна въ другую; ставится бокомъ въ гончарную печь. Вас. 180.

11) Стадо овецъ, идущее тѣсно. Колода — отара, як іде тісно, не в роспаш. О. 1862. V. Кух. 38. ум. колодка, колодочка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колода — коло́да 1 іменник жіночого роду стовбур коло́да 2 іменник жіночого роду комплект карт Орфографічний словник української мови
  2. колода — Коло́да. Перепона. Вони собі так уклали, що “Союз” мав “розвалити ся“, або бодай зі зміненими статутами змінити назву, щоб по нім, по тій “гнилій колоді, з якої хісна нема, по тій рудері з кацапськими основами, з лихою славою” (22. ХІ. Українська літературна мова на Буковині
  3. колода — (обчухраний стовбур) кругляк, колодка, д. бервено; (на пасіці) вулик; (хто) незграба, тупак; (карт) комплект; ІСТ. мн. КОЛОДКИ. Словник синонімів Караванського
  4. колода — див. вулик; дровітня Словник синонімів Вусика
  5. колода — I -и, ж. 1》 Стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля. || Обрубок товстої деревини, пристосований для різних потреб (у селянських господарствах, на кустарних промислах і т. ін.). || перен., лайл. Про неповоротку, незграбну або тупу, нечулу людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. колода — КОЛО́ДА¹, и, ж. 1. Стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля. Він бачив уже валку саней з колодами, брусами, повні лубки червоної цегли (М. Коцюбинський); Стали зв'язувать плоти .. з колод, лози й снопів (П. Словник української мови у 20 томах
  7. колода — И, ж. 1. Неповоротка дівчина. Вона колода: ні грації, ні стрункості, ні тим більше легкості. 2. Дівчина без фігури, вайлувата. Та вона колода — на що там дивитись? Словник сучасного українського сленгу
  8. колода — (-и) ж.; мол. Фриґідна жінка. [Генерал Власов:] Совсєм нє в кайф їбать таку колоду / Бєзчувствєнну! (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). ПСУМС, 35. Словник жарґонної лексики української мови
  9. колода — Міра сипучих тіл різного об'єму залежно від місцевості; львівська колода дорівнювала 532 польським фунтам або 8 півміркам Словник застарілих та маловживаних слів
  10. колода — вали́ти че́рез пень коло́ду. Робити що-небудь недбало, незграбно, без належного старання та вміння. Дарма колоду через пень валити (Укр.. присл..). че́рез пень-коло́ду. Абияк, не так як треба. Фразеологічний словник української мови
  11. колода — ВУ́ЛИК (спеціально виготовлене з дощок житло для бджіл), У́ЛИК розм., ВУ́ЛІЙ (У́ЛІЙ) діал.; ДУПЛЯ́НКА, КОЛО́ДА, КОЛО́ДКА, ПЕНЬ діал. (таке житло, видовбане з колоди). Словник синонімів української мови
  12. колода — Коло́да, -ди; коло́ди, коло́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. колода — КОЛО́ДА¹, и, ж. 1. Стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля. Він бачив уже валку саней з колодами, брусами, повні лубки червоної цегли (Коцюб., II, 1955, 34); Стали зв’язувать плоти.. з колод, лози й снопів (Тич., II, 1957, 181); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  14. колода — Відчищений від гілок стовбур зрубаного дерева з відрізаною верхівкою. Добре висушена коротка і довга товста деревина широко вживалась з найдавніших часів у будівництві. Прийнято відрізняти т. зв.: ~ випускна — дерев'яний кронштейн. Архітектура і монументальне мистецтво