колода

КОЛО́ДА¹, и, ж.

1. Стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля.

Він бачив уже валку саней з колодами, брусами, повні лубки червоної цегли (М. Коцюбинський);

Стали зв'язувать плоти .. з колод, лози й снопів (П. Тичина);

Звірок добіг і гулькнув у дупло велетенської колоди (І. Багряний);

За ворота повибiгала дiтвора й, цiкаво дивлячись на воза, несмiливо тулилась до старих колод (Б. Антоненко-Давидович);

* Образно. – Не забувайте, що ви своїми нещасними помилками накидали нам таких колод посеред дороги, що коли б нам ніг не поламати (І. Франко);

* У порівн. Борис, що колодою лежав на дні тачанки, мусив слухати, як його переможець насвистував якусь веселеньку пісеньку (В. Земляк);

// Обрубок товстої деревини, пристосований для різних потреб (у селянських господарствах, на кустарних промислах і т. ін.).

Широкий ґанок, складений із нетесаних колод, протрух, і поріг його зрівнявся з камінням (П. Воронько);

Підводи під'їжджали одна за одною, люди втрамбовували землю важкими, короткими колодами (М. Руденко);

Інколи крізь товсті колоди стін до нього долинали глухі голоси, та слів не можна було розібрати (І. Білик);

// перен., лайл. Про неповоротку, незграбну або тупу, нечулу людину.

– Це мені лихо, а не чоловік! Тільки б спав, а нема того, щоб свого добра доглянути! Це не хазяїн, а якась колода, якась сплюга опівнічна!.. (Б. Грінченко);

– В них діти є, – хмурніє Матвій. – Хоча, що ти тямиш, коли своїх пуцьверинків [пуцьвірінків] не маєш? Колода є, колодою і згниєш (М. Стельмах).

2. Обрубок товстої деревини з видовбаною серединою, який використовують як вулик, човен, ночви і т. ін.

– А первісні люди на колодах плавали (О. Донченко);

На теплого Олекси сусіда виставляє з льоху бджіл на сонце, .. вилізе тобі таке кволеньке з колоди, обігріється на сонці й літає-літає (Ю. Яновський);

Полісся і до цього часу відзначається багатством та своєрідністю виробів з дерева та його кори: величезні кадовби для зберігання зерна, бджолині колоди, різноманітні луб'яні кошики (з наук. літ.);

// Рій бджіл, що живе у такому вулику.

Мав колоду бджіл, а медом смакував цісар (С. Чорнобривець).

3. Снаряд у жіночій спортивній гімнастиці для вправ з рівноваги.

Вправи на колоді повинні поєднувати артистизм, різноманітні акробатичні елементи, гімнастичні стрибки, повороти, кроки, елементи балансу в положенні стоячи, сидячи або лежачи (з наук.-попул. літ.);

Гімнастка має використовувати всю довжину колоди, демонструвати елегантність, витонченість, гнучкість (із журн.).

4. іст. Те саме, що коло́дка 6.

– Ледве промовив слово писар, зжахнувшись, що той Левко .. перед ним. – Беріть, – каже, – його та в колоду! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Збереглися перекази, що прадід збунтувався проти панської сваволі і облив розтопленим чавуном наглядача.., забили прадіда в колоду й кинули в монастирську тюрму (В. Кучер).

◇ Лежа́ти коло́дою див. лежа́ти;

Че́рез пень-коло́ду див. пень;

(1) Як (мов, ні́би і т. ін.) коло́да:

а) (зі сл. лежати, валятися, простягатися і т. ін.) нерухомо (перев. про недомагання, лінощі і т. ін.).

Голова болить, ходором ходить, не можна мені ні піднятися, ні підвестися .. Лежу як колода (Панас Мирний);

– Заходь, заходь, дівко, – озвався Гнат. – Хех, на рівному місці ногу зламав, бачиш, лежу як колода (М. Малиновська);

Людина може лежати, як колода, а їй здаватиметься, що вона летить зі швидкістю комети (І. Багряний);

Об одинадцятій ранку валяється [Дарина] в ліжку як колода, з мокрими од сліз щоками (О. Забужко);

– Та підведися вже, ледащо! Що ж ти все сидиш, як та колода! (Люко Дашвар);

б) дуже опухлий.

– Подивіться на ногу. Мов колода! Не можна гаяти ні хвилини! (І. Білик);

Нога вже була, як колода, і Павлуші довелося тягнути ліву холошу хвилин з п'ять – обережненько, по сантиметру, бо так боліло, що я не міг не стогнати (В. Нестайко);

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) коло́да (сту́па), зі сл. дурний – дуже, надто.

– Де ви мене в лісі бачили? Де? – з викликом глянув на полісовщика. – Дурний ти мов колода... (М. Стельмах);

А то ще подумають про неї: “Дурна вона як ступа!” Соромно ж буде (із журн.).

КОЛО́ДА², и, ж.

Комплект гральних карт.

Там серед нього [садка] .. стіл, на котрому лежало дві колоди карт (Панас Мирний);

– Нас, вістових, все було за новими картами в місто ганяють. Марнотратники, скажу я вам, були..: що ніч, то й нову колоду розпечатують (О. Гончар);

Попель, який досі мовчки спостерігав над столом, витягнув з кишені новісіньку колоду і, побажавши приємної забави, знову кудись вийшов (Ю. Андрухович);

* Образно. – Авантюра – велике діло: а що, коли з колоди життя вихопиш туза! (М. Стельмах).